Как я купил кодеин и сбежал из дебильного военного училища
Алексей, 18 лет, полный фрик, самая настоящая наркоманская сволочь. Признаюсь, жизнь меня не баловала и я решил, что наркотики - это единственный выход. И вот моя история, которая началась с закладок и круглых таблеток.
Я крутился по задворкам города, искал надежного поставщика, чтобы замутить кайф самому. И однажды, благодаря подсказке одного своего хомячка, наткнулся на барыгу, который готов был продать мне закладки. Я привстал в ступоре, увидев перед собой круглые таблетки, которые были полным стимулом для моей наркоманской души. Цена была довольно высокой, но я был готов заплатить любую сумму, лишь бы получить свою порцию наслаждения.
Так началась моя долгая и опасная связь с закладками. Каждый день я искал возможность прикупить эти маленькие круглые счастья. Но однажды, когда закончились деньги, я решил попробовать новый вид наркотика - белый героин. Знал, что это реально опасно, но мои стимулы были сильнее.
Я нашел дилера через своих приятелей и купил свою первую дозу белого героина. Помню, как я, дрожащими руками, взял таблеточку и впервые вживил ее в свой жилет. Моментально меня плющило, но это было так найс! Чувство полного расслабления и эйфории охватили меня. Я понял, что это то, чего искал всю свою жизнь.
Мои постоянные погружения в наркотическое опьянение лишь усиливали мой стимул получить еще больше. И однажды, проведя целую ночь в глубоком тумане, я вспомнил о том, что я все еще учусь в дебильном военном училище. И понял, что мне пора оттуда сбегать.
Моя ситуация была сложной, но я решился на рискованное предприятие. Я нашел дилера, который был готов продать мне большую партию закладок за недорого. После того, как я получил свою порцию, я прикинулся больным и попросил передать мне все лекарства, чтобы я мог принимать их в нужное время. Конечно, я не собирался пить таблетки, но они пригодятся мне для своего плана.
Военные были настолько дебильными, что не обратили внимания на то, что я каждый день принимаю круглые таблетки. Они не понимали, что это был не стимул для меня, а настоящая стимуляция свободы. Я продолжал свое наркотическое путешествие и каждый раз, когда они проверяли, что я принимаю, я демонстрировал им свои таблетки, полученные от дилера.
Моя планы по сбегу из училища были проработаны до мелочей. Однажды, когда никого не было вокруг, я украл пару униформ и прочих принадлежностей с военной базы. Спрятал всё это в своем рюкзаке, который всегда носил с собой. И вот настал тот день, когда я решился на последний шаг - побежать из этого дебильного места и больше никогда не оглядываться.
Так я взял последнюю дозу своих круглых закладок, чтобы дать себе энергетический стимул и побежал, наслаждаясь своей свободой. Я чувствовал себя так найс, зная, что больше ничто не ограничит меня. Я больше не был просто наркоманом. Наркотики и попытки сбежать из учебного заведения - это ничто иное, чем путь вникуда. Бросьте эту фигню, найдите свои настоящие стимулы и реальные цели в жизни.
И помните, братцы, наркотики - это никогда не выход, а только путь к гибели! Держитесь подальше от них и стройте свою найс жизнь!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!